24 березня – Міжнародний день права на встановлення істини

опубликовано: 2019-03-26T09:01:00+00:00

22-го березня відбулося чергове засідання суду. На засідання прибули представники місії ОБСЄ з прав людини, прихильники Василя та його опоненти. Процес дуже суперечливий і викликав вже бурхливу реакцію з усіх боків. Одні підтримують Василя, інші – просто проклинають. Бойовики організації С14 навіть влаштували бійку та побили адвокатів Василя прямо в залі суду. Поліція продовжує розслідування цього інциденту. Однак в Україні всі забули про те, що 24 березня – Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини і гідності жертв (International Day for the Right to the Truth concerning Gross Human Rights Violations and for the Dignity of Victims). Ми сподіваємося на те, що суд встановить істину і винесе справедливе та законне рішення. Наш журналіст вирішив зустрітися після засідання суду з Василем Муравицьким та поставити йому кілька запитань. Руслан Мороз: Як ти можеш прокоментувати поточний стан процесу по твоїй справі? Василь Муравицький: На останньому засіданні судді попросили прокурора Левченка краще готуватися, а той зізнався, що «сміття, яке він приносить, писав не він, а йому слідчий дав». Ось так: два роки суд слухає, за словами прокурора, сміття. Сам вже визнає. А я в тюрмі або під арештом. Руслан Мороз: Які міжнародні організації надали або підтримку, або висловили стурбованість у зв'язку з обвинуваченням тебе у державній зраді? Василь Муравицький: Ціла плеяда – Управління головного комісара з прав людини ООН, Комітет захисту журналістів (США), Репортери без кордону (Франція), Міжнародна федерація журналістів (Бельгія). Глава ОБСЄ зі свободи преси Арлем Дезір вимагав якнайшвидшого і справедливого розгляду цієї справи. Amnesty International – найбільша і найвпливовіша правозахисна організація в світі, Міжнародна організація прав людини (Німеччина), Мережа Солідарності (Швейцарія), Комітет світу (Фінляндія) визнали в'язнем совісті і політичним в'язням. Це ганьба, коли в Україні, в Житомирі, існує офіційно визнаний у світі політичний в'язень. Так, в останньому звіті Бюро з прав людини Державного департаменту США вдруге за два роки в розділі «політичні в'язні і затримані» – всього два прізвища на всю Україну: Василя Муравицького і журналіста з Івано-Франківська Руслана Коцаби. Переслідування Муравицького і Коцаби названо «політично вмотивованим». В США! Держдепом!!! Десятки журналістів і різні редакції, «Успішна варта» та Національна спілка журналістів активно підтримують. Руслан Мороз: З якими проявами порушення прав людини ти зіткнувся відразу, а з якими довелося зіткнутися вже на стадії судового розгляду? Василь Муравицький: Найяскравіше: міністр МВС Аваков нещодавно заявив, що радикальна організація С14 співпрацює з СБУ. Це слова Авакова. Звинувачення проти мене робило СБУ. Гаразд, звинувачуєте – дайте можливість захиститися, так як кожен має право на справедливий суд, і це – основне право будь-якого суспільства. Так ні, прямо в залі суду радикали з С14, яке, за словами Авакова, курується СБУ, вчинили збройний напад на мого адвоката. У залі суду! Прямо на очах у спостерігачів ОБСЄ і ООН, коли справа почала валитися. Згідно із законом, перед закінченням слідства і подачею до суду потрібно показати матеріали справи адвокату. Моєму адвокату Руслану Берещенку матеріали справи показали на другий рік після арешту і через півроку після передачі справи в суд, грубо порушивши закон. Тупо ховали, щоб ми не могли подати апеляції на досудовому слідстві на сфальсифіковані експертизи, проведені з порушенням інструкції та закону щодо їх проведення. Руслан Мороз: Як вдалося зберегти свою гідність в таких тяжких випробуваннях? Василь Муравицький: Підтримка сім'ї та громадськості. Мені в СІЗО приходили посилки з-за кордону, з Європи від незнайомих на той момент людей, з усієї України. Допомагали всі, хто тільки міг, і зараз допомагають. Уявіть, що на просту людину, журналіста, українського філолога звалилася вся міць репресивної машини, найняті тітушки, тиск провладної преси. І це триває досі. Руслан Мороз: 24 березня – Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини і гідності жертв. У нашій країні прийнято в усьому звинувачувати Сталіна. Але хто тоді написав 5 мільйонів доносів? Твій коментар з приводу доносів і їх роль у твоїй справі. Василь Муравицький: Я сидів у камері, а у сусідній колись знаходився перед розстрілом тут, у Житомирі, мій прадід. Мій прадід – герой війни, полковник-кавалерист, був розстріляний 81 рік тому за доносом, який занесли на Фещенка-Чопівського (адреса та сама тепер) особливо завзяті борці, яких зараз називають активістами. Прадіда звинуватили в контрреволюційній діяльності. До слова сказати, слідчого, який розстрілював прадіда, розстріляли буквально через півтора року, також, ймовірно, за доносом. У 1991-му прадід був повністю виправданий і реабілітований. Моя справа також починалася з доносу. Його написав мій однокурсник, редактор одного маленького сайту в Житомирі, який писав про мене хвалебні матеріали в 2011-му. Через дивний збіг обставин у нього схоже на адресу вгорі прізвище. Підписав цей донос його близький друг, колишній співробітник мого телевізійного проекту, а також інший позаштатний співробітник СБУ, також особистий друг вищезгаданого редактора. Зметикували на трьох, так би мовити. Руслан Мороз: Як вдається отримувати медичну допомогу? Василь Муравицький: Ніяк. Я під цілодобовим домашнім арештом. Вийти в лікарню – потрібно спеціальний дозвіл. Простіше лікуватися самому – наскільки це взагалі можливо лікуватися самому. Руслан Мороз: Кілька слів про відмову скасувати цілодобовий арешт. Який фінансовий стан твоєї родини? Хто підтримує з міжнародних організацій? Василь Муравицький: Я просидів рік у в'язниці, 9 місяців під цілодобовим домашнім арештом. Я не знаю, яку я можу загрозу представляти тим, що прошу дозволити мені працювати і забезпечувати сім'ю. На дитину виділяється 860 гривень у місяць. І все! Я позбавлений будь-яких засобів до існування, будь-якої можливості працювати. Нам допомагають міжнародні організації, надаючи посильну гуманітарну допомогу. Без неї б ми не вижили, але, на думку прокурора Левченка, я – ходяча загроза. Ідеологічна бомба, так би мовити! (Сміється) Але це, звичайно, вказівка зверху, яку він виконує! Якщо б я когось пограбував, не дай бог, або завдав тяжких тілесних ушкоджень – давно б ходив на підписці або нічному арешті, а так – журналіст! Писати може! Руслан Мороз: Твій подальший прогноз по твоїй справі? Василь Муравицький: Ця справа – перевірка судової системи. Я повністю впевнений у правоті наших дій. Ніяких законів я не порушував, всі мої дії не заборонені жодним законодавчим актом, від слова не тільки не заборонені, але гарантовані законами України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації», «Про соціальний захист журналістів» та ін. Це, між іншим, не мої слова, а аналіз, який провели юристи Amnesty International – незалежної правозахисної організацією, яка назвала мене в'язнем сумління, четвертим офіційним в'язнем сумління за всю історію незалежної України. Але, на жаль, погляди, які я сповідував, різко суперечать сучасній ідеології влади. А це, як виявилося, – тепер грубий злочин! Наприклад, зараз простіше виправдатися і звільнитися, якщо ти скоїв пограбування, ніж висловлював неприйнятні з точки зору влади думки і судження про мир у всій, підкреслюю, всій Україні, від Львова до Донецька. Мене судять виключно за незаборонену гарантовану державою журналістську діяльність, грубо маніпулюючи кримінальним законом. У суду є вибір: або піти непопулярними у нинішньої влади кроками, але за законом, або піти по беззаконню. Я сподіваюся, що судді вчинять за законом. Зі свого боку ми будемо домагатися справедливості будь-якими законними способами. Велика європейська адвокатська компанія, яка знаходиться безпосередньо в Європі і спеціалізується на представленні інтересів в Європейському суді з прав людини, погодилася безкоштовно і оперативно представляти наші інтереси в ЄСПЛ вже зараз. Руслан Мороз

предварительный просмотр    открыть источник →