Про "терористів" поліцію і дружбу

опубликовано: 2019-07-20T14:40:43+00:00

Ніщо так не зближує людей, як спільне сидіння у відділку поліції? Не вірите? А я знаю.. Але про все по-порядку.. Іду сьогодні на обід мимо міськ ради... Жарко, пташечки щебечуть.. І тут чепляється моє око за дідуся. Худий, в старій воєнній формі і пілотці і з величезним букетом квітів. Милота, подумалось мені. Ну є в цьому щось романтичне. Старенький воєнний з квітами))) Іде до памятнику борцям за Украину. Я майже сльозу пустила. Стала думаю зфоткаю, людям покажу. Він підходить до памятника, повільно ложить квіти, відходить, піднімає рубашку..... дістає кобуру... дістає пістолет.... І я розумію шо усьо, хана.. Переді мною ідуть 4 дівчинки, на тій стороні жінка з дитиною.. Тремтячими'nbsp; руками набираю 102. В цей час бачу як чоловік починає розмахувати пістолетом біля себе. Ну думаю усе, мабуть вирішив гарно піти з життя. Воєнний все таки, вони люди з характером. А як зрікошетить? А як почне стріляти по іншим? Описую ситуацію поліції. І почнию відганяти дітей. Ага-ага. Де там.. Ще більше позбігались. Чую - осечка. Думаю, може встигнуть наші хлопці приїхати. Бачу крутить пістолет. На всяк випадок відійшла далі і відтягла дітей. Тут підїхала поліція і до дідуся. Вічливо і обережненько. Пістолет то вам не жарти. Воєнний спокійно віддає пістолет, показує документи і хвалить що відреагували. Нас забрали до відділку: воєнного до з'#39;ясування, мене як заявника. Ось там ми з Петровичем і познайомились)))) Він полковник Кгб-Сбу на пенсії. Дуже цікава людина. Внук графині. Розвідник. Дядько був особистим шофером Хрущова і бачив Сталіна. Сам Петрович вчився разом з Серго Берія. Стільки цікавих речей він розповів, що 3 годинки промайнули як хвилина. Розходились ми з Петровичем друзями обмінявшись телефонами і обіцянками попити кави як він буде в наших краях. Ну а пістолет? А пістолет виявився стартовим))))) Зі слів Петровича'quot; Народився я в центрі Києва. Якось ми з батьком, коли я вже був досить дорослим, приїхали в гості, в с. Хомівку радомишильского району і так мені тут сподобалось що вирішив я купити і собі дім в селі. І купив. Та недавно виявилось, що треба переоформлювати документи. Приїхавши в Радомишль перший раз, я побачив що у вас стоїть памятник героям- борцям за Україну, і захотів їх вшанувати. Сходив в вашу церкву, поставив свічку, купив квітів і пішов до памятника. Поклавши квіти, вирішив вистрелити в вверх в честь всіх загиблих героїв( ну розумієте батько в 2 світову воював, Петрович розвідник). А пістолетом що купив щоб собаку тренувати не лякатись пострілів( ну'nbsp; Петрович в Києві живе, вийди вечером погуляти без зброї, тому і брав пістолет візуально схожий на пістолет макарова) вирішив зробити салют. А він заклинив. Я його і так, і так. І перезаряжаю і кручу(А я в цей час сиджу в кущах і чекаю на поліцію))))) Він ніяк. Відходжу від памятника, тут і поліція підїхала. Ось така історія)))) і сміх, і гріх Мораль така: 1. Будьте уважні-не в спокійні часи живемо 2. Знайдіть позитив в будь-якій ситуації як ми з Петровичем))))

предварительный просмотр    открыть источник →